“Китайський сценарій” базується на резолюції 2758 від 25 жовтня 1971 року Генеральної Асамблеї ООН, коли крісло в ООН перейшло від Китайської республіки до Китайської Народної Республіки.

Цей сценарій уможливлює ухвалення рішення без залучення Ради Безпеки і, відповідно, не потребує подолання права вето в Раді Безпеки. Ба більше, згідно з цим сценарієм і Біловезькими угодами, Україна, як держава колишнього СРСР, має повне право займати постійне місце СРСР у Радбезі ООН (до рішення, що робити з місцем СРСР в ООН).

Також важливо враховувати, що це рішення Генеральної Асамблеї ухвалюють простою більшістю (голоси країн, які утрималися, не враховують), тобто нам немає необхідності домагатися, щоб “за” були дві третини країн.

Заміщення Росії в ООН (у зв’язку з наявним китайським прецедентом) не передбачає перегляду резолюцій, ухвалених Росією з 1991 року. А також не існує проблеми, що P5 де-факто може перетворитися на P4. Оскільки, за тим же китайським прецедентом, з 1961 по 1971 рік, теж де-факто було 4 члени.

Приклад Чехословаччини дуже показовий та відображує законний шлях, яким мала піти росія після зникнення срср.

Чехословаччина була одним із початкових членів Організації Об’єднаних Націй з 24 жовтня 1945 року.

У листі від 10 грудня 1992 року її Постійний представник проінформував Генерального секретаря ООН про те, що Чехословацька Федеративна Республіка припиняє своє існування з 31 грудня 1992 року, а Республіка Чехія та Республіка Словаччина подають заяви про прийом до ООН вже як незалежні правонаступники.

Після отримання таких заяв, Рада Безпеки рекомендувала Генеральній Асамблеї ООН: 8 січня 1993 року прийняти Республіку Чехію до членів Організації.

Таким чином, Чеська Республіка та Словаччина були прийняті в члени ООН 19 січня 1993 року (резолюція 47/221 та резолюція 47/222).

“Південноафриканський сценарій” базується на роботі Credentials Committee та їхньому обов’язку перевіряти повноваження всіх національних делегацій перед початком сесії в ООН.

 Повноваження Росії не можуть бути підтверджені з боку Росії нічим, крім звички займати відповідне крісло, оскільки рішення про членство, російська делегація просто не в змозі надати. 

Цей сценарій базується на призупиненні повноважень Південноафриканської делегації в період апартеїду 12 листопада 1974 року. На 29-й сесії Генеральної Асамблеї, Комітет з перевірки повноважень ухвалив 5 голосами проти 3, з одним утриманим, відхилити повноваження делегації ПАР через багаторазове порушення Статуту ООН.

30 вересня 1974 року Асамблея прийняла звіт Комітету 93 голосами, проти – 23 та 14 – утрималися. На тому самому засіданні Генеральна Асамблея 125 голосами,
проти – 1 та 9 – утрималися, ухвалила резолюцію 3207 (XXIX), яка закликає Раду Безпеки переглянути відносини між Організацією Об’єднаних Націй і Південною Африкою, у світлі постійного порушення цією державою-членом принципів Статуту ООН.
Згідно зі статтею 27(2) Статуту ООН, перевірка повноважень – це процедурне питання, право вето в Раді Безпеки на нього не поширюється.

З урахуванням того, що Росія ніколи навіть не ратифікувала Статут ООН і вона ніяк не зможе заблокувати ухвалення цього рішення, для нас це ідеальний сценарій.